Вторая летописьГлава 35 |
|
1 |
|
2 Иосия определил священнослужителям их обязанности и ободрил их, чтобы им совершать служение в храме Вечного. |
|
3 Он сказал левитам, наставникам всего Исраила, которые были посвящены Вечному: |
|
4 Приготовьтесь к службе в храме по вашим кланам, в соответствии с указаниями, данными царём Исраила Давудом и его сыном Сулейманом. |
|
5 Стойте в святилище с группами левитов. Сделайте это для каждого клана, чтобы вы могли помочь людям. |
|
6 Заколите жертвенных ягнят, освятитесь и приготовьте ягнят для ваших соплеменников, исполняя всё, что повелел через Мусу Вечный. |
|
7 Иосия дал всем исраильтянам, которые были там, общим счётом тридцать тысяч голов мелкого скота – ягнят и козлят для жертвенных приношений, и три тысячи голов крупного скота. Всё это из имущества царя. |
|
8 Его приближённые тоже добровольно жертвовали народу, священнослужителям и левитам. Хилкия, Закария и Иехиил, ответственные за храм Всевышнего, дали священнослужителям к празднику, в жертву Всевышнему, две тысячи шестьсот голов мелкого скота и триста крупного. |
|
9 Хонания со своими братьями Шемаей и Нетанилом и вождями левитов Хашавией, Иеилом и Иозавадом дали левитам к празднику пять тысяч голов мелкого скота и пятьсот голов крупного. |
|
10 Когда всё к службе было приготовлено, священнослужители встали на свои места, а левиты – по своим группам, как повелел царь. |
|
11 Жертвенные ягнята были заколоты, и священнослужители кропили переданной им кровью, пока левиты свежевали животных. |
|
12 Они отложили предназначенное для всесожжения, чтобы потом раздать народу, по семействам, для приношения Вечному, как написано в Таурате, в книге Мусы. То же они сделали и с крупным скотом. |
|
13 Они совершили огненную жертву к празднику Освобождения, по обычаю, сварили священные жертвы в горшках, котлах и кастрюлях и поспешно раздали всему народу, |
|
14 а после, приготовили для себя и для священнослужителей, потому что священнослужители, потомки Харуна, были заняты, принося всесожжения и жир животных до самой ночи. Поэтому левиты приготовили и для себя, и для священнослужителей, потомков Харуна. |
|
15 Музыканты, потомки Асафа, находились на местах, определённых им Давудом, Асафом, Еманом и царским провидцем Иедутуном. Привратникам не нужно было оставлять своих постов, потому что их собратья-левиты всё приготовили для них. |
|
16 Так вся служба Вечного была исполнена в тот день, чтобы отметить праздник Освобождения и принести всесожжения на жертвеннике Вечного, как повелел царь Иосия. |
|
17 Исраильтяне, которые были там, отмечали в то время праздник Освобождения и семь дней отмечали праздник Пресных хлебов. |
|
18 Такого праздника, как этот, не отмечали в Исраиле со дней пророка Шемуила. И никто из царей Исраила не отмечал такого праздника Освобождения, как отмечал Иосия со священнослужителями, левитами и всем народом Иудеи и Исраила, который был там с жителями Иерусалима. |
|
19 Этот праздник Освобождения отмечался на восемнадцатом году правления Иосии. |
|
20 |
|
21 Но Нехо послал к нему вестников, говоря: |
|
22 Но Иосия не ушёл, а переоделся, чтобы в бою быть неузнанным. Он не послушал того, что Нехо сказал по повелению Всевышнего, но пошёл сразиться с ним на равнине Мегиддо. |
|
23 Лучники попали в Иосию, и тогда он сказал своим слугам: |
|
24 Они взяли его из его колесницы, положили в другую колесницу, которая у него была, привезли в Иерусалим, и там он умер. Его похоронили в гробницах его предков, и вся Иудея и Иерусалим оплакивали его. |
|
25 Иеремия сложил плач по Иосии, и до сегодняшнего дня певцы и певицы вспоминают об Иосии в плачах. Они вошли в Исраиле в обиход и записаны в «Книге плачей». |
|
26 Прочие события царствования Иосии и его добрые дела, совершённые по написанному в Законе Вечного, – |
|
27 все события, от первых до последних, записаны в «Книге царей Исраила и Иудеи». |
2-а хронiкиРозділ 35 |
|
1 |
|
2 І поставив він священиків на їхні стано́вища, і підбадьо́рував їх на службу Господнього дому. |
|
3 І сказав він Левитам, наста́вникам усього Ізра́їля, посвя́ченим для Господа: „Дайте святого ковчега до храму, що його збудува́в Соломон, син Давидів, цар Ізраїлів. Нема пощо вам носити його на раме́нах, — служіть тепер Господе́ві, вашому Богові, та Його наро́дові, Ізраїлеві. |
|
4 І приготу́йтеся за родом ваших батьків, за вашими че́ргами, за писа́нням Давида, Ізраїлевого царя, та за писа́нням його сина Соломона. |
|
5 І станьте в святині за ві́дділами ба́тьківських ро́дів ваших браті́в, синів народу, — а по́діл за ба́тьківськими домами в Левитів. |
|
6 І заріжте пасха́льне ягня́, й освятіться, і приготу́йте для ваших братів, щоб робити за Господнім словом, даним через Мойсея“. |
|
7 І дав Йосі́я для лю́дських синів худоби дрібно́ї, ове́чок та молодих кіз, це все на пасха́льне ягня́ для кожного, хто знахо́дився в Єрусалимі, числом тридцять тисяч, а худоби великої — три тисячі. Це з набу́тку царе́вого. |
|
8 А його зве́рхники дали́ на жертву для народу, для священиків та для Левитів: Хілкійя, і Захарій, і Єхіїл, старші́ в Божому домі, дали́ священикам на пасха́льні же́ртви дві тисячі й шість сотень худо́би дрібно́ї, а худоби великої — три тисячі. |
|
9 А Конанія, і Шемая, і брат його Натанаїл, і Хашавія, і Єіїл, і Йозавад, зверхники Левитів, дали́ для Левитів на пасхальні же́ртви п'ять тисяч худо́би дрібно́ї, а худоби великої — п'ять сотень. |
|
10 І була́ міцно встано́влена служба, — і стали священики на своїм стано́вищі, а Левити — при своїх че́ргах, за нака́зом царя. |
|
11 І різали пасхальне ягня, а священики кропи́ли кров'ю, беручи́ з їхньої руки, а Левити здирали шкуру. |
|
12 І відділи́ли, що було на цілопа́лення, щоб дати їх за ві́дділами, по ба́тьківських дома́х сина́м народу на прино́шення Господе́ві, як написано в Мойсеєвій книзі. І так зробили й з худобою великою. |
|
13 І пекли пасхальне ягня на огні, за постановою, а святі жертви варили в горшка́х, і в котла́х, і в горня́тах, і швидко не́сли всім синам народу. |
|
14 А потім навари́ли собі та священикам, бо священики, Ааро́нові сини, були зайняті прино́шенням цілопа́лення та ло́ю аж до ночі, то Левити нагото́вили ї́жі собі та священикам, Ааро́новим синам. |
|
15 А співаки́, Асафові сини, були на своїх місцях за нака́зом Давида, і Асафа, і Гемана, і Єдутуна, царе́вого прозорли́вця, а придве́рні були при кожній брамі, — їм не треба було відхо́дити від своїх робі́т, бо їхні брати́ Левити нагото́вили їм. |
|
16 I була міцно встано́влена вся Господня служба того дня, щоб спра́вити Па́сху й прине́сти цілопа́лення на Господньому же́ртвінику, за нака́зом царя Йосії. |
|
17 І Ізра́їлеві сини, що знахо́дилися там, справля́ли того ча́су Па́сху та свято Опрі́сноків сім день. |
|
18 І не справля́лася Па́сха, як ця, в Ізраїлі від днів пророка Самуїла, а всі Ізраїлеві царі не справляли такої, як ця Па́сха, що справив Йосія, і священики, і Левити, і ввесь Юда та Ізраїль, що знахо́дився там, та ме́шканці Єрусалиму. |
|
19 Вісімнадцятого року царюва́ння Йосі́ї справля́лася ця Па́сха. |
|
20 |
|
21 І послав той до нього послів, говорячи: „Що́ мені до тебе, ца́рю Юдин? Не проти тебе прихо́джу я сьогодні, але проти дому, що воює зо мною. А Бог наказав мені спіши́ти. Не протився Богові, що зо мною, і нехай Він не знищить тебе!“ |
|
22 Та Йосія не відвернувся від нього, але перебрався, щоб воювати з ним, і не послухався слів Нехо, що були з Божого нака́зу, і прийшов воювати в долині Меґіддо. |
|
23 І ви́стрілили стрільці́ на царя Йосію. І сказав цар до своїх рабів: „Відведіть мене, бо я си́льно ра́нений“... |
|
24 І перевели́ його його раби з військової колесниці на його другий по́віз, і відве́зли його до Єрусалиму. І помер він, і був похований у гроба́х своїх батьків, а вся Юдея та Єрусалим були в жало́бі по Йосії. |
|
25 І Єремія співав жало́бну пісню по Йосії. А всі співаки́ та співа́чки оповіда́ли в жало́бних своїх пісня́х про Йосію, і так є аж до сьогодні, і дали їх за уставу для Ізраїля, і ось вони написані в „Жало́бних Пісня́х“. |
|
26 А решта діл Йосії та його чесно́ти, за написаним у Господнім Зако́ні, |
|
27 і дії його перші та останні, — ото вони описані в Книзі Царів Ізраїлевих та Юдиних. |
Вторая летописьГлава 35 |
2-а хронiкиРозділ 35 |
|
1 |
1 |
|
2 Иосия определил священнослужителям их обязанности и ободрил их, чтобы им совершать служение в храме Вечного. |
2 І поставив він священиків на їхні стано́вища, і підбадьо́рував їх на службу Господнього дому. |
|
3 Он сказал левитам, наставникам всего Исраила, которые были посвящены Вечному: |
3 І сказав він Левитам, наста́вникам усього Ізра́їля, посвя́ченим для Господа: „Дайте святого ковчега до храму, що його збудува́в Соломон, син Давидів, цар Ізраїлів. Нема пощо вам носити його на раме́нах, — служіть тепер Господе́ві, вашому Богові, та Його наро́дові, Ізраїлеві. |
|
4 Приготовьтесь к службе в храме по вашим кланам, в соответствии с указаниями, данными царём Исраила Давудом и его сыном Сулейманом. |
4 І приготу́йтеся за родом ваших батьків, за вашими че́ргами, за писа́нням Давида, Ізраїлевого царя, та за писа́нням його сина Соломона. |
|
5 Стойте в святилище с группами левитов. Сделайте это для каждого клана, чтобы вы могли помочь людям. |
5 І станьте в святині за ві́дділами ба́тьківських ро́дів ваших браті́в, синів народу, — а по́діл за ба́тьківськими домами в Левитів. |
|
6 Заколите жертвенных ягнят, освятитесь и приготовьте ягнят для ваших соплеменников, исполняя всё, что повелел через Мусу Вечный. |
6 І заріжте пасха́льне ягня́, й освятіться, і приготу́йте для ваших братів, щоб робити за Господнім словом, даним через Мойсея“. |
|
7 Иосия дал всем исраильтянам, которые были там, общим счётом тридцать тысяч голов мелкого скота – ягнят и козлят для жертвенных приношений, и три тысячи голов крупного скота. Всё это из имущества царя. |
7 І дав Йосі́я для лю́дських синів худоби дрібно́ї, ове́чок та молодих кіз, це все на пасха́льне ягня́ для кожного, хто знахо́дився в Єрусалимі, числом тридцять тисяч, а худоби великої — три тисячі. Це з набу́тку царе́вого. |
|
8 Его приближённые тоже добровольно жертвовали народу, священнослужителям и левитам. Хилкия, Закария и Иехиил, ответственные за храм Всевышнего, дали священнослужителям к празднику, в жертву Всевышнему, две тысячи шестьсот голов мелкого скота и триста крупного. |
8 А його зве́рхники дали́ на жертву для народу, для священиків та для Левитів: Хілкійя, і Захарій, і Єхіїл, старші́ в Божому домі, дали́ священикам на пасха́льні же́ртви дві тисячі й шість сотень худо́би дрібно́ї, а худоби великої — три тисячі. |
|
9 Хонания со своими братьями Шемаей и Нетанилом и вождями левитов Хашавией, Иеилом и Иозавадом дали левитам к празднику пять тысяч голов мелкого скота и пятьсот голов крупного. |
9 А Конанія, і Шемая, і брат його Натанаїл, і Хашавія, і Єіїл, і Йозавад, зверхники Левитів, дали́ для Левитів на пасхальні же́ртви п'ять тисяч худо́би дрібно́ї, а худоби великої — п'ять сотень. |
|
10 Когда всё к службе было приготовлено, священнослужители встали на свои места, а левиты – по своим группам, как повелел царь. |
10 І була́ міцно встано́влена служба, — і стали священики на своїм стано́вищі, а Левити — при своїх че́ргах, за нака́зом царя. |
|
11 Жертвенные ягнята были заколоты, и священнослужители кропили переданной им кровью, пока левиты свежевали животных. |
11 І різали пасхальне ягня, а священики кропи́ли кров'ю, беручи́ з їхньої руки, а Левити здирали шкуру. |
|
12 Они отложили предназначенное для всесожжения, чтобы потом раздать народу, по семействам, для приношения Вечному, как написано в Таурате, в книге Мусы. То же они сделали и с крупным скотом. |
12 І відділи́ли, що було на цілопа́лення, щоб дати їх за ві́дділами, по ба́тьківських дома́х сина́м народу на прино́шення Господе́ві, як написано в Мойсеєвій книзі. І так зробили й з худобою великою. |
|
13 Они совершили огненную жертву к празднику Освобождения, по обычаю, сварили священные жертвы в горшках, котлах и кастрюлях и поспешно раздали всему народу, |
13 І пекли пасхальне ягня на огні, за постановою, а святі жертви варили в горшка́х, і в котла́х, і в горня́тах, і швидко не́сли всім синам народу. |
|
14 а после, приготовили для себя и для священнослужителей, потому что священнослужители, потомки Харуна, были заняты, принося всесожжения и жир животных до самой ночи. Поэтому левиты приготовили и для себя, и для священнослужителей, потомков Харуна. |
14 А потім навари́ли собі та священикам, бо священики, Ааро́нові сини, були зайняті прино́шенням цілопа́лення та ло́ю аж до ночі, то Левити нагото́вили ї́жі собі та священикам, Ааро́новим синам. |
|
15 Музыканты, потомки Асафа, находились на местах, определённых им Давудом, Асафом, Еманом и царским провидцем Иедутуном. Привратникам не нужно было оставлять своих постов, потому что их собратья-левиты всё приготовили для них. |
15 А співаки́, Асафові сини, були на своїх місцях за нака́зом Давида, і Асафа, і Гемана, і Єдутуна, царе́вого прозорли́вця, а придве́рні були при кожній брамі, — їм не треба було відхо́дити від своїх робі́т, бо їхні брати́ Левити нагото́вили їм. |
|
16 Так вся служба Вечного была исполнена в тот день, чтобы отметить праздник Освобождения и принести всесожжения на жертвеннике Вечного, как повелел царь Иосия. |
16 I була міцно встано́влена вся Господня служба того дня, щоб спра́вити Па́сху й прине́сти цілопа́лення на Господньому же́ртвінику, за нака́зом царя Йосії. |
|
17 Исраильтяне, которые были там, отмечали в то время праздник Освобождения и семь дней отмечали праздник Пресных хлебов. |
17 І Ізра́їлеві сини, що знахо́дилися там, справля́ли того ча́су Па́сху та свято Опрі́сноків сім день. |
|
18 Такого праздника, как этот, не отмечали в Исраиле со дней пророка Шемуила. И никто из царей Исраила не отмечал такого праздника Освобождения, как отмечал Иосия со священнослужителями, левитами и всем народом Иудеи и Исраила, который был там с жителями Иерусалима. |
18 І не справля́лася Па́сха, як ця, в Ізраїлі від днів пророка Самуїла, а всі Ізраїлеві царі не справляли такої, як ця Па́сха, що справив Йосія, і священики, і Левити, і ввесь Юда та Ізраїль, що знахо́дився там, та ме́шканці Єрусалиму. |
|
19 Этот праздник Освобождения отмечался на восемнадцатом году правления Иосии. |
19 Вісімнадцятого року царюва́ння Йосі́ї справля́лася ця Па́сха. |
|
20 |
20 |
|
21 Но Нехо послал к нему вестников, говоря: |
21 І послав той до нього послів, говорячи: „Що́ мені до тебе, ца́рю Юдин? Не проти тебе прихо́джу я сьогодні, але проти дому, що воює зо мною. А Бог наказав мені спіши́ти. Не протився Богові, що зо мною, і нехай Він не знищить тебе!“ |
|
22 Но Иосия не ушёл, а переоделся, чтобы в бою быть неузнанным. Он не послушал того, что Нехо сказал по повелению Всевышнего, но пошёл сразиться с ним на равнине Мегиддо. |
22 Та Йосія не відвернувся від нього, але перебрався, щоб воювати з ним, і не послухався слів Нехо, що були з Божого нака́зу, і прийшов воювати в долині Меґіддо. |
|
23 Лучники попали в Иосию, и тогда он сказал своим слугам: |
23 І ви́стрілили стрільці́ на царя Йосію. І сказав цар до своїх рабів: „Відведіть мене, бо я си́льно ра́нений“... |
|
24 Они взяли его из его колесницы, положили в другую колесницу, которая у него была, привезли в Иерусалим, и там он умер. Его похоронили в гробницах его предков, и вся Иудея и Иерусалим оплакивали его. |
24 І перевели́ його його раби з військової колесниці на його другий по́віз, і відве́зли його до Єрусалиму. І помер він, і був похований у гроба́х своїх батьків, а вся Юдея та Єрусалим були в жало́бі по Йосії. |
|
25 Иеремия сложил плач по Иосии, и до сегодняшнего дня певцы и певицы вспоминают об Иосии в плачах. Они вошли в Исраиле в обиход и записаны в «Книге плачей». |
25 І Єремія співав жало́бну пісню по Йосії. А всі співаки́ та співа́чки оповіда́ли в жало́бних своїх пісня́х про Йосію, і так є аж до сьогодні, і дали їх за уставу для Ізраїля, і ось вони написані в „Жало́бних Пісня́х“. |
|
26 Прочие события царствования Иосии и его добрые дела, совершённые по написанному в Законе Вечного, – |
26 А решта діл Йосії та його чесно́ти, за написаним у Господнім Зако́ні, |
|
27 все события, от первых до последних, записаны в «Книге царей Исраила и Иудеи». |
27 і дії його перші та останні, — ото вони описані в Книзі Царів Ізраїлевих та Юдиних. |